Електронна бібліотека/Поезія

Завантажити

Очі безмежно вологі,
Спалахи древнього міста.
Я тут брела до знемоги
Років, напевно, зо триста..
Я розчинялася сонна
У підборідді туманів.
Місту вчувалося сонмо,
Що спантеличено манить.
А на світанку долоні
Легко знаходили дотик..
Вечір відстав на пероні,
Бо невловима я, доти...
Поки бреду до знемоги
Містом... Моєї... Дороги...

читати